меню

«Про головне» на UA:Українське радіо Харків

Президент Володимир Зеленський шукає кадри для системи державного управління за допомогою рекрутингових агентств. Крім того, діє проект команди президента під назвою «Ліфт», який зокрема передбачає відбір спеціалістів, ідей та розробок. Де брати посадовців для органів влади Харківщини і чи потрібно оновлювати кадри в держадміністраціях? Про це йшла мова у програмі «Про головне» на UA:Українське радіо Харків, на яку запросили мене разом з головою Введенської селищної ради Чугуївського району Ганною Геращенко. Дозволю собі поділитися думками, які прозвучали у цьому ефірі.

1. Державна служба нашої країни пройшла декілька етапів реформування. Останній період реформування почався у 2017 році, але реформа проводилася не досить ефективно. Наведу цифри: якщо в 2015 році було скорочення державних службовців по всій Україні з 259 тис. до 198 тис., на початок 2019 року ми бачимо, що кількість державних службовців збільшилася приблизно до 230 тисяч, але заробітна плата залишилася незмінною. Тільки для деяких категорій держслужбовців — це стосується держслужбовців високого рівня — заробітна плата збільшилася непомірно.

2. Державні органи треба зробити ефективними. І для цього є досить потужні резерви. Наприклад, в Харківській обласній державній адміністрації можна скоротити структурні підрозділи вдвічі. Наприклад, оптимізувати Департамент підвищення конкурентоспроможності регіону, Департамент економічного розвитку, Департамент агропромислового розвитку. 3. Що стосується людей. Потрібно, як то кажуть, вливати «нову кров». Рекрутингові агентства тут можуть допомогти, розробляючи нові принципи і підходи до відбору кадрів. За всі часи на державну службу набирали тих, хто йшов до неї, але не тих, хто потрібен. На заробітну плату, яка є зараз — спеціаліст отримує від 4 — 5 тис. грн. — може людина прожити в цій країні? Але ж посадовий оклад займає десь 30% від той платні, що отримує посадовець. 70% складають премії і надбавки. І ось тут є складова для маніпулювань: подобається працівник — не подобається, є кошти — нема коштів. Це неправильно. Має бути навпаки: 70% — складова посадового окладу, а 30% — стимулюючи надбавки. Але все ж таки заробітна плата повинна бути набагато вища. Ми багато говоримо про корупцію серед чиновників. Треба виключити складову корупції і проблема відпаде сама собою. Треба дати чиновнику гідну зарплату , на яку він міг би прожити, вивчити дітей, відпочити, міг би планувати своє майбутнє. І відповідальність повинна бути така, щоб кожен чиновник знав: якщо він порушить закон, буде невідворотнє покарання. Ось тоді баланс двох складових буде працювати, і люди будуть йти на державну службу не для того, щоб сісти в крісло і вирішувати якісь питання. У нас викривлене розуміння державної служби. Сьогодні престижність державної служби асоціюється з тим, що людина прийшла і вона — «рєшала». Не повинно так бути! Престижність повинна бути в тому, що держслужбовець служить Україні. Ця людина робить свою роботу якісно, вона — високоморальний професіонал, який дбає про країну.

4. Про відкритість влади як елемент контролю. Коли я працював заступником голови ХОДА, був прийнятий закон «Про доступ до публічної інформації». Ми створили відповідний підрозділ. Усі розпорядження голови обласної держадміністрації, які б вони не були і чого б вони не стосувалися, розміщувалися на сайті ХОДА. Що ми зараз бачимо? На сайті обласної адміністрації — лише незначна частина розпоряджень, які видаються. Що це? Це небажання бути відкритими? Щось ховається? Якщо ти пішов на державну службу, ти повинен показати, які в тебе є статки, чим ти займаєшся, чим ти живеш... Ні, кажуть: це закрита інформація. Як може бути закритою інформація про людину, яка пішла на державну службу?!

5. У влади повинна бути спадкоємність. Не можна взяти і замінити всіх. Нас повинна вчити чомусь історія. Нагадаю революцію 1917 року, коли всіх службовців звільнили, прийшли до влади нові люди, які згодом вимушені були наймати людей, що працювали до революції. Спадкоємність і наставництво повинні бути. Але, без сумніву, повинні приходити нові люди, з новими ідеями, з новим баченням. Це вірний крок. 6. Чи можна обійтися без державних адміністрацій, чи варто замінити їх префектурами, чи можна обійтися без певних державних інститутів і передати все на місця?

Відповідь залежить від того, яку державу ми будуємо — парламентсько-президентську чи президентсько-парламентську? Згідно з Конституцією у нас парламентсько-президентська республіка, але протягом останніх п’яти років ми бачили жорстку президентську вертикаль. Президенту Порошенко потрібні були районні, обласні адміністрації, щоб керованість була з верху до низу. Якщо ми говоримо про парламентську республіку, то тоді ми говоримо про децентралізацію, говоримо про те, що місцевим органам необхідно більше самостійності, тому автоматично нам не потрібні адміністрації з тими функціями, які зараз є. Легко ці функції можуть виконувати виконавчі органи обласних і районних рад. В цьому випадку ми говоримо, що префекти — це ті люди, які можуть обиратися прямим голосуванням і очолювати регіональні ради для того, щоб на місцях отримали більше повноважень, гідно розпоряджалися коштами, які є на території області. І громадяни будуть впливати на думку, на роботу обласних органів. Я вважаю, тоді буде справедливе розподілення і бюджетних коштів. Я бачу політичну волю нового президента на передачу повноважень регіонам для того, щоб відійти від непотрібної, жорсткої, авторитарної системи управління. Для України вона не типова!